1. Орфографічний словник української мови

володільник

володі́льник

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. володільник — -а, ч., рідко. Те саме, що власник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. володільник — ВОЛОДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що вла́сник (у 1 знач.). В Україні другої половини XVI – першої половини XVII ст. селянам виділялися три смуги на різних полях. Володільник волоки мав відробити два дні на тиждень у фільварку (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. володільник — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Словник синонімів української мови
  4. володільник — ВОЛОДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що вла́сник 1. Володільник худоби. Словник української мови в 11 томах