1. Словник синонімів української мови

володільник

ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Дорошко); Сумний сидить господар дому, думаючи: краще б і не було того бенкету (О. Довженко); У крилатій фантазії він уявляв уже той щасливий день, коли стане володарем усього рухомого й нерухомого майна (А. Шиян); Одне швендяють по хатах Гречкосії, хлібороби, — Володільники убогі Запорізької худоби (Я. Щоголів); Скарби коштовностей, що були заховані в хвилину небезпеки, вже не побачили свого володільця (з журналу); Миколай, властитель дараби, і Тимофій щось кінчали робити (Г. Хоткевич); Вона молода, вродлива, дочка графа Лісовського, властивиця обширних маєтностей (І. Франко); Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., посідач єдиного на ціле село коня (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. володільник — володі́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. володільник — -а, ч., рідко. Те саме, що власник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. володільник — ВОЛОДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що вла́сник (у 1 знач.). В Україні другої половини XVI – першої половини XVII ст. селянам виділялися три смуги на різних полях. Володільник волоки мав відробити два дні на тиждень у фільварку (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. володільник — ВОЛОДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що вла́сник 1. Володільник худоби. Словник української мови в 11 томах