володарювати
ПАНУВА́ТИ (мати владу над ким-, чим-небудь), ВОЛОДАРЮВА́ТИ, ВЛАДАРЮВА́ТИ уроч., ВЛАДИ́ЧИТИ заст. Народився Гордій з давнього панського роду, що звик панувати над мужиком і так виробив у собі цю потребу панувати, що вона передавалася спадщиною від батька до сина (Б. Грінченко); Думалося Когутові, що.. буде він володарювати довіку. Аж воно не так вийшло (І. Цюпа); Розділяй і владарюй, — так писав імператор (С. Скляренко).
ПАНУВА́ТИ (мати переважне в порівнянні з чимсь поширення; безмежно поширюватися), ДОМІНУВА́ТИ, ВОЛОДАРЮВА́ТИ, ВЛАДАРЮВА́ТИ уроч., ЦАРЮВА́ТИ, ЦАРИ́ТИ, ЦА́РСТВУВАТИ рідше. Цілковита тиша панувала навколо (І. Багмут); Річинські пили з російськими офіцерами на відкритій веранді вечірній чай (до цієї пори вдома домінувала кава) (Ірина Вільде); В місті володарювала зима (Ю. Збанацький); Над степом владарювала чорна квітнева ніч (І. Цюпа); Щебече зяблича сім'я, І сиза горлиця воркує; Чудова ж пісня солов'я Над всіми співами царює (Я. Щоголів); (Єлизавета:) Невже немає справді місця в світі, Де б мир царив і де б цвіла любов (І. Кочерга); Десь рвуться снаряди, смерть царствує там (І. Нехода).
Значення в інших словниках
- володарювати — володарюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- володарювати — -юю, -юєш, недок. Маючи повну владу, керувати державою, краєм і т. ін. || Підпорядкувавши своїй волі, розпоряджатися ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- володарювати — ВОЛОДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Маючи повну владу, керувати державою, краєм і т. ін. Грек Адаміс, який жив у столиці гунів, сказав..: “.. На моїй колишній батьківщині, в Римській імперії, володарюють тирани” (І. Словник української мови у 20 томах
- володарювати — див. керувати Словник синонімів Вусика
- володарювати — ВОЛОДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Маючи повну владу, керувати державою, краєм і т. ін. Ось вигнанець повертається до міста, яке повалило його владу; він повертається на те, щоб володарювати (Черн., Що робити?, перекл. Словник української мови в 11 томах