1. Словник української мови в 11 томах

ворина

ВОРИ́НА, и, ж.

1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина.

Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу, та рівну (Сл. Гр.).

2. рідко. Загорожа з таких жердин.

З дитячою безпосередністю Мелашка підбігла до ворини, немов аж завмерла, провівши палким поглядом вершника (Ле, Наливайко, 1957, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворина — вори́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ворина — -и, ж. 1》 Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, що його використовують для огорожі; жердина. 2》 рідко. Загорожа з таких жердин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворина — ВОРИ́НА, и, ж. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу, та рівну (Сл. Гр.); Довбуш вертить важкою вориною, як легеньким яким патичком (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. ворина — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М. Словник синонімів української мови
  5. ворина — Ворина, -ни ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. Пирят. у. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до центу вигоріло. Канев. у. Словник української мови Грінченка