ворвань
ВО́РВАНЬ, і, ж., заст. Жир, який добувають з морських тварин (китів, тюленів і т. ін.) та риб.
Насилу добрався він, лавіруючи між кригою, до Югорського Шару, де взяв ворвань та рибу (Видатні вітч. географи.., 1954, 100).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворвань — во́рвань іменник жіночого роду арх. Орфографічний словник української мови
- ворвань — -і, ж., заст. Жир, що його добувають із морських тварин (китів, тюленів і т. ін.) та риб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворвань — ВО́РВАНЬ, і, ж. Жир, який добувають з морських ссавців (китів, тюленів і т. ін.) та риб. Століттями люди користувались світлом, яке при горінні давала ворвань, що вважалась найкращим джерелом яскравого освітлення (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- ворвань — I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці). Словник синонімів української мови