1. Словник української мови у 20 томах

ворвань

ВО́РВАНЬ, і, ж.

Жир, який добувають з морських ссавців (китів, тюленів і т. ін.) та риб.

Століттями люди користувались світлом, яке при горінні давала ворвань, що вважалась найкращим джерелом яскравого освітлення (з наук.-попул. літ.);

В часи китобійного промислу ворвань витоплювали і використовували для багатьох цілей (з наук.-попул. літ.);

Ворвань широко застосовується у кухні місцевого населення арктичних країн (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворвань — во́рвань іменник жіночого роду арх. Орфографічний словник української мови
  2. ворвань — -і, ж., заст. Жир, що його добувають із морських тварин (китів, тюленів і т. ін.) та риб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворвань — I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці). Словник синонімів української мови
  4. ворвань — ВО́РВАНЬ, і, ж., заст. Жир, який добувають з морських тварин (китів, тюленів і т. ін.) та риб. Насилу добрався він, лавіруючи між кригою, до Югорського Шару, де взяв ворвань та рибу (Видатні вітч. географи.., 1954, 100). Словник української мови в 11 томах