ворвань
I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці). Простягнув (Борис) їй шматок ляща, який світився прозоро-зеленкуватим жиром (Є. Гуцало); Жінка.. напувала хворого гарячим чаєм з молоком, розтирала баранячим салом (З. Тулуб); Його жінка, глупе, заплиле товщем сотворіння, півдня сиділа на анку спеціально для того, аби.. бачити поклони і принижене згинання (Г. Хоткевич); Руки стали повні, м'які, а пальці були налиті ситтю (І. Нечуй-Левицький); З них (овець) вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо (І. Франко); Насилу добрався він.. до Югорського Шару, де взяв ворвань та рибу (з науково-популярної літератури); Присохне, як овечий лій (приказка); Мовчки смакував (сусід) зарум'яненою свининою, що з неї стікав смалець (С. Чорнобривець).
Значення в інших словниках
- ворвань — во́рвань іменник жіночого роду арх. Орфографічний словник української мови
- ворвань — -і, ж., заст. Жир, що його добувають із морських тварин (китів, тюленів і т. ін.) та риб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворвань — ВО́РВАНЬ, і, ж. Жир, який добувають з морських ссавців (китів, тюленів і т. ін.) та риб. Століттями люди користувались світлом, яке при горінні давала ворвань, що вважалась найкращим джерелом яскравого освітлення (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- ворвань — ВО́РВАНЬ, і, ж., заст. Жир, який добувають з морських тварин (китів, тюленів і т. ін.) та риб. Насилу добрався він, лавіруючи між кригою, до Югорського Шару, де взяв ворвань та рибу (Видатні вітч. географи.., 1954, 100). Словник української мови в 11 томах