1. Словник української мови в 11 томах

воркіт

ВОРКІ́Т, кота́, ч.

1. розм., рідко. Те саме, що воркоту́н.

Тоді вже згадав я, Що той Назарко на цілу округу жіночий воркіт і такий на це діло здатний (Вовчок, VI, 1956, 294).

2. Ласкава назва-прикладка до слова кіт.

Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (Мал., І, 1956, 365).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воркіт — воркі́т 1 іменник чоловічого роду, істота воркотун — про людину розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. воркіт — -кота, ч. 1》 розм., рідко. Те саме, що воркотун. 2》 Ласкава назва-прикладка до сл. кіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воркіт — ВОРКІ́Т, кота́, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що воркоту́н. – Гей, старий воркоте, що з тобою приключилося, чого насупився, наче середа на п'ятницю?... Словник української мови у 20 томах
  4. воркіт — див. балакучий; буркотун Словник синонімів Вусика
  5. воркіт — Воркі́т, -кота́, -кото́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. воркіт — Воркіт, -кота м. Мурлыка. Ой кіт воркіт да на віконечко скік. Макс. (1849), 103. Словник української мови Грінченка