1. Словник української мови в 11 томах

ворожба

ВОРОЖБА́, и́, ж., заст. Угадування майбутнього чи минулого на картах і т. ін.

— Я ворожбу такую знаю, Хоть що по правді одгадаю, І вже ніколи не збрешу (Котл., І, 1952, 154);

Чув я, що давно колись ворожила одна премудра Сова про будущину вашого і нашого роду. З тої ворожби мені досі пам’ятається один вірш (Фр., IV, 1950, 113);

Не вірив у циганську ворожбу оцей француз (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворожба — Ворожіння, ворожбитство, чаклування, чародійство, чари, відьомство. Словник синонімів Караванського
  2. ворожба — -и, ж., заст. Угадування майбутнього чи минулого на картах і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворожба — ВОРОЖБА́, и́, ж. Спроба угадування майбутнього чи минулого на картах, воску і т. ін. – Я ворожбу такую знаю, Хоть що по правді одгадаю І вже ніколи не збрешу (І. Словник української мови у 20 томах
  4. Ворожба — Воро́жба іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  5. ворожба — див. ворожіння Словник синонімів Вусика
  6. ворожба — ВОРОЖІ́ННЯ (угадування чого-небудь на картах, по долоні і т. ін.); ВОРОЖБА́ заст., ВОРОЖБИ́ТСТВО заст., ГАДА́ННЯ заст. Я не вірю, щоб циганка по руці що-небудь знала І яка буває доля — По долоні угадала, І щоб з того ворожіння вийшла правда (Я. Словник синонімів української мови