1. Словник української мови в 11 томах

ворухнути

ВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до воруши́ти 1, 4.

Дивне почуття з’явилось в неї. Ніби вона тільки-но ..ворухнула камінь, який давив їй груди (Скл., Святослав, 1959, 107);

Я чувся таким слабим, що ніби ні рукою не ворухну, ні ногою (Фр., II, 1950, 25);

Рудий незадоволено ворухнув бровами й повів Зіньку (Головко, II, 1957, 175).

◊ Па́льцем не ворухну́ти — нічого не зробити.

Йому доручено порятувати цінні папери, але ніхто й пальцем ворухнути не хоче (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворухнути — ворухну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ворухнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до ворушити 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворухнути — ВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до воруши́ти 1, 4. Дивне почуття з'явилось в неї. Ніби вона тільки-но .. ворухнула камінь, який давив їй груди (С. Скляренко); Я чувся таким слабим, що ніби ні рукою не ворухну, ні ногою (І. Словник української мови у 20 томах
  4. ворухнути — (і (на́віть)) па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.). Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи.. Фразеологічний словник української мови
  5. ворухнути — РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. — Док.: ру́шити, ворухну́ти, поверну́ти, двигну́ти, здвигну́ти, повести́, поводи́ти. Словник синонімів української мови
  6. ворухнути — Ворухнути, -ну, -неш гл. Шевельнуть. Словник української мови Грінченка