1. Фразеологічний словник української мови

ворухнути

(і (на́віть)) па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.). Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи..— Робіть, що знаєте,— вона прискорила ходу.— А я — пальцем не кивну (П. Дорошко); Удача привалила до рук Гайдукові. Сама привалила — не ворухнув навіть пальцем (А. Дімаров); (Поет:) Ти мусиш помагати! (Муза (байдужо):) Нічого не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Леся Українка). й па́льцем ворухну́ти. Йому доручено порятувати цінні папери, але ніхто й пальцем ворухнути не хоче (Ю. Бедзик). хоч (на́віть) па́льцем кивну́ти (поворухну́ти). Оглянувся я й на власне життя. Чи мав я хоч одну чисту радість, .. хоч пальцем, наприклад, кивнув для того, аби в тій темній безодні .. хоч трохи розвиднілось? (М. Коцюбинський); Чумак полінувався навіть пальцем поворухнути. А ще й господарем величають його (М. Стельмах).

мо́зком воруши́ти / ворухну́ти (поворуши́ти, поворухну́ти). Добре думати, міркувати. Посуха, неврожаї...— Що ж, потилицю хіба чухати? Треба мозком ворухнути. А ворухнеш мозком — от що виходе (виходить): хліборобство треба механізувати (А. Головко); — От і поворуши мозком. Тобі потрібна жінка не абияка, а з освітою перш за все (А. Головко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворухнути — ворухну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ворухнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до ворушити 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворухнути — ВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до воруши́ти 1, 4. Дивне почуття з'явилось в неї. Ніби вона тільки-но .. ворухнула камінь, який давив їй груди (С. Скляренко); Я чувся таким слабим, що ніби ні рукою не ворухну, ні ногою (І. Словник української мови у 20 томах
  4. ворухнути — РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. — Док.: ру́шити, ворухну́ти, поверну́ти, двигну́ти, здвигну́ти, повести́, поводи́ти. Словник синонімів української мови
  5. ворухнути — ВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до воруши́ти 1, 4. Дивне почуття з’явилось в неї. Ніби вона тільки-но ..ворухнула камінь, який давив їй груди (Скл. Словник української мови в 11 томах
  6. ворухнути — Ворухнути, -ну, -неш гл. Шевельнуть. Словник української мови Грінченка