1. Словник української мови в 11 томах

вояцький

ВОЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до воя́к.

[2-й козак:] А от січовики життя вояцьке Вподобали найбільше над усе (Сам., II, 1958, 34);

Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Ле, Наливайко, 1957, 267);

// Власт. воякові.

Вояцька кмітливість і одчайдушна хоробрість рятували його хлопців від смерті (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вояцький — воя́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вояцький — -а, -е. Прикм. до вояк. || Власт. воякові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вояцький — ВОЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до воя́к. Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Іван Ле); Віденський сотник промовив: – Благословляю вояцьке побратимство! (Р. Іваничук); Грали лютні, співано вояцьких пісень (П. Словник української мови у 20 томах
  4. вояцький — Воя́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вояцький — Вояцький, -а, -е Воинскій, солдатскій. Желех. Словник української мови Грінченка