1. Словник української мови в 11 томах

впирати

ВПИРА́ТИ¹ (УПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПЕ́РТИ (УПЕ́РТИ), увіпру́, увіпре́ш, док., перех., фам. Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись.

Тут різні душі походжали, Все думали та все гадали — Куди-то за гріхи їх впруть (Котл., І, 1952, 143);

Максим відразу побачив, що напасники помагають до того, щоб вперти їх до середини хати (Фр., VI, 1951, 81);

// перев. док. Вкласти дуже багато чого-небудь у щось.

— Мерзота! — скрипіли зуби, а руки все ще виміряли міну. — Динаміту скільки вперли! (Ле, Міжгір’я, 1953, 244).

ВПИРА́ТИ² див. упира́ти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. впирати — впира́ти 1 дієслово недоконаного виду втискати, вкидати що-небудь кудись фам. впира́ти 2 дієслово недоконаного виду щільно притискати, створюючи опору Орфографічний словник української мови
  2. впирати — I (упирати), -аю, -аєш, недок., вперти (уперти), увіпру, увіпреш, док., перех., фам. Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись. || перев. док. Вкласти дуже багато чого-небудь у щось. II див. упирати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. впирати — ВПИРА́ТИ¹ (УПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПЕ́РТИ (УПЕ́РТИ), увіпру́, увіпре́ш і упру́, упре́ш, док., кого, що до чого, розм. Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись. Словник української мови у 20 томах
  4. впирати — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка... Словник синонімів української мови