вповзати

ВПОВЗА́ТИ (УПОВЗА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПОВЗТИ́ (УПОВЗТИ́), зу́, зе́ш, док.

1. Повзучи, проникати кудись або в що-небудь.

В окоп вповзає санітарка з саночками (Корн., II, 1955, 56);

Зараз на правий край її [лощини] саме вповзали ворожі бронетранспортери з десантами (Гончар, III, 1959, 138);

Та ось одної ночі та гадюка Вповзла до стайні і отруйним зубом Коня вкусила (Фр., XI, 1952, 336);

*Образно. В серце мимоволі вповзала неусвідомлена туга (Вол., Дні.., 1958, 56).

2. перен. Повільно, не поспішаючи входити, в’їжджати куди-небудь.

Підо мною з підземним гулом вповзає знизу вагон (Коцюб., II, 1955, 412);

За ворогом ми мчали наздогін, А він, розбитий, в смертному тремтінні По селах розбігавсь, вповзав в ліси (Перв., II, 1958, 197);

Похід, як велетенський полоз, вповз у ворота (Скл., Святослав, 1959, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me