вповзати

ВПОВЗА́ТИ (УПОВЗА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПОВЗТИ́ (УПОВЗТИ́), зу́, зе́ш, док.

1. Повзучи, проникати кудись або в що-небудь.

В окоп вповзає санітарка з саночками (О. Корнійчук);

Та ось одної ночі та гадюка Вповзла до стайні і отруйним зубом Коня вкусила (І. Франко);

* Образно. Страх уповзав знадвору крiзь стiни їдким протягом (О. Забужко).

2. перен. Повільно, не поспішаючи, входити, в'їжджати куди-небудь.

Підо мною з підземним гулом вповзає знизу вагон (М. Коцюбинський);

За ворогом ми мчали наздогін, А він, розбитий, в смертному тремтінні По селах розбігавсь, вповзав в ліси (Л. Первомайський);

Зараз на правий край її [лощини] саме вповзали ворожі бронетранспортери з десантами (О. Гончар);

Похід, як велетенський полоз, вповз у ворота (С. Скляренко);

// розм. Поступово входити у щось неприємне, небажане.

Старий житловий фонд неухильно вповзає в аварійний стан (з газ.);

Країна вповзла в продовольчу кризу, вийти з якої було вкрай важко (з наук. літ.).