враждати

ВРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш і ВРАЖДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., на кого і без додатка, розм., рідко. Гніватися, сердитися, гудити.

Перш повипитував [справник] тих, що враждали на Тихона, і того чоловічка, що записував Тихонові забор [забір] хліба (Кв.-Осн., II, 1956, 140);

Ой не враждуйте, вороженьки, на мене (Сл. Гр.);