1. Словник української мови в 11 томах

вруна

ВРУ́НА (УРУ́НА), врун, мн. (одн. вру́но, а, с.), с. г.

1. Густі сходи посівів; руна.

Гарні вруна сього року (Сл. Гр.);

Уруна вкриті білосніжним пухом. Що проти місяця іскриться, ніби Сріблисте море (Рильський, І, 1956, 436);

Колихає колгоспним вруном Сизо-зелена далина (Мал., III, 1957, 246).

2. Густа вовна з овець.

М’які, суцільні вруна.. одне за одним летіли з Варвариних рук на сортувальний стіл (Гончар, Таврія.., 1957, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вруна — ВРУНА (УРУНА), ВРУНО – РУНА – РУНО – РУНИ Вруна, рідше уруна, врун, мн., вруно. 1. Молоді, густі сходи посівів, іноді – густа зелень. Гарні вруна сього року (Словник Б.Грінченка); Вруно нівроку, гарне; жито, видать, уродить (Вас. Шевчук). Літературне слововживання
  2. вруна — мн., руна, рунь, сходи, прорість; (озимі) озимина, (ярі) ярина. Словник синонімів Караванського
  3. вруна — (уруна), врун, мн. (одн. вруно, -а, с.), с. г. 1》 Густі сходи посівів; руна. 2》 Густа вовна з овець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вруна — ВРУ́НА¹, врун, мн. (одн. вру́но, а, с.), с. г. Те саме, що ру́но¹. М'які, суцільні вруна .. одне за одним летіли з Варвариних рук на сортувальний стіл (О. Гончар). ВРУ́НА², врун, мн. (одн. вру́но, а, с.), с. г. Те саме, що ру́на³. Словник української мови у 20 томах
  5. вруна — див. зелень; сходи Словник синонімів Вусика
  6. вруна — Густий рослинний поріст з різноманітним ботанічним складом, який вкриває луку або пасовище; також молодий зеленіючий засів, напр., жита. Універсальний словник-енциклопедія
  7. вруна — Вру́на, врун і вру́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)