1. Словник української мови в 11 томах

всотувати

ВСО́ТУВАТИ (УСО́ТУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСОТА́ТИ (УСОТА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех.

1. Те саме, що всмо́ктувати.

А над степом злива нависає. Теплі краплі всотують лани (Мур., Лірика, 1954, 43);

Пісок давно росу всотав. Давно пішло вже сонце вгору (Ус., Шість, 1940, 31).

2. перен. Вбирати в себе, сприймати різні враження зовнішнього світу.

Олександр з цікавістю дитини всотував у себе весь цей новий для нього світ (Панч, II, 1956, 243);

Він [Т. Шевченко] — у колі передових людей того часу. Всотує в себе все передове, живе, прогресивне (Десняк, II, 1955, 474).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. всотувати — всо́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. всотувати — (усотувати), -ую, -уєш, недок., всотати (усотати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Те саме, що всмоктувати. 2》 перен. Вбирати в себе, сприймати різні враження зовнішнього світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. всотувати — ВСО́ТУВАТИ (УСО́ТУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСОТА́ТИ (УСОТА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що. 1. Те саме, що всмо́ктувати. А над степом злива нависає. Теплі краплі всотують лани (І. Словник української мови у 20 томах
  4. всотувати — всмо́ктувати (всиса́ти) / всмокта́ти (ввісса́ти) з молоко́м ма́тері що. Засвоювати щось з дитинства. Більшість їх (дівчат) вийшла з родин убогих, із таких, де кожне ще з молоком матері всисає потребу праці для шматка хліба (М. Фразеологічний словник української мови
  5. всотувати — I. ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ) (втягати в себе рідину, газ, поживні речовини тощо), ВСМО́КТУВАТИ, ВСО́ТУВАТИ, ПОГЛИНА́ТИ, НАТЯ́ГУВАТИ, НАТЯГА́ТИ, АБСОРБУВА́ТИ спец., АДСОРБУВА́ТИ спец., ВСИСА́ТИ (УСИСА́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови