1. Словник української мови в 11 томах

втопаючий

ВТОПА́ЮЧИЙ (УТОПА́ЮЧИЙ), чого, ч., рідко. Той, хто тоне; потопаючий.

— Я .. поблизу їздитиму, рятуватиму втопаючих! (Донч., VI, 1957, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втопаючий — втопа́ючий іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. втопаючий — (утопаючий), -чого, ч., рідко. Той, хто тоне; потопаючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. втопаючий — ВТОПА́ЮЧИЙ (УТОПА́ЮЧИЙ), чого, ч., рідко. Той, хто тоне; потопаючий. – Я .. поблизу їздитиму, рятуватиму втопаючих! (О. Донченко); Так він кинувся б на вулиці боронити дитину від скаженого пса чи шубовснув би в річку рятувати втопаючого (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах