1. Словник української мови у 20 томах

втопаючий

ВТОПА́ЮЧИЙ (УТОПА́ЮЧИЙ), чого, ч., рідко.

Той, хто тоне; потопаючий.

– Я .. поблизу їздитиму, рятуватиму втопаючих! (О. Донченко);

Так він кинувся б на вулиці боронити дитину від скаженого пса чи шубовснув би в річку рятувати втопаючого (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втопаючий — втопа́ючий іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. втопаючий — (утопаючий), -чого, ч., рідко. Той, хто тоне; потопаючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. втопаючий — ВТОПА́ЮЧИЙ (УТОПА́ЮЧИЙ), чого, ч., рідко. Той, хто тоне; потопаючий. — Я .. поблизу їздитиму, рятуватиму втопаючих! (Донч., VI, 1957, 39). Словник української мови в 11 томах