вужака
ВУЖА́КА, и, ч. Збільш. до вуж.
Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку — пітона (Сміл., Сашко, 1957, 36);
*У порівн. Обкрутившися вужакою по долині, випливав [потік] на захід (Фр., VI, 1951, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вужака — вужа́ка іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вужака — -и, ч. Збільш. до вуж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вужака — ВУЖА́КА, и, ч. Збільш. до вуж. Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку – пітона (Л. Смілянський); Оторопів, адже переді мною увіч ставилася дилема: кого вибрати – батька чи матір?.. Словник української мови у 20 томах
- вужака — Вужака, -ки м. Ужъ, большой ужъ. Словник української мови Грінченка