вусик
ВУ́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вус.
Підкрутив [Хапко] вусика і до міста (Вовчок, VI, 1956, 277);
Живо рухаючи білими вусиками, скочила [мишка] на лісовий корч (Фр., VI, 1951, 149);
Отож для сприймання смакових відчуттів у бджоли пристосовані і язичок, і ніжки, і вусики (Бджоли, 1955, 28);
Гей, колоситься Жито в колгоспі, Яра пшениця — Вусики гострі (Шпак, Вибр., 1952, 58);
Була в Охріма сіра Свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна (Гл., Вибр., 1957, 62).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вусик — -а, ч. Зменш.-пестл. до вус. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вусик — ВУ́СИК (рідко У́СИК), а, ч. Зменш.-пестл. до вус. Підкрутив [Хапко] вусика і до міста (Марко Вовчок); Комашина, почувши на собі чужий погляд, заворушилася, поморгала невеличкими усиками і затихла (Панас Мирний); Особливо стоять передо мною її очі... Словник української мови у 20 томах
- Вусик — Ву́сик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- вусик — Стилізований рослинний мотив відповідної форми у парковому партері або біля його межі. Архітектура і монументальне мистецтво