вхідний
ВХІДНИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для входу куди-небудь, у середину чого-небудь.
— Вона мене не слухає, а дивиться кудись у глибину вхідної алеї розпаленим поглядом (Л. Укр., III, 1952, 607);
Хтось несміливо подзвонив до вхідних дверей (Вільде, Сестри.., 1958, 416).
Вхідни́й квито́к — який дає право входу до театру, на концерт, виставку і т. ін.
— Квитки вже розпродали. —Що там нема? Вхідні дай. Ми й постоїмо (Шиян, Баланда, 1957, 110).
2. канц. Який одержує установа (про документи, листи тощо).
Вхідні папери.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вхідний — вхідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- вхідний — -а, -е. 1》 Признач. для входу куди-небудь, у середину чого-небудь. Вхідний квиток — який дає право входу до театру, на концерт, виставку і т. ін. 2》 канц. Якого одержує установа (про документи, листи тощо). Вхідні папери. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вхідний — ВХІДНИ́Й, а́, е́. 1. Признач. для входу куди-небудь, у середину чого-небудь. – Вона мене не слухає, а дивиться кудись у глибину вхідної алеї розпаленим поглядом (Леся Українка); Відімкнув [Городовський] вхідні двері до кімнати з коридору (В. Словник української мови у 20 томах
- вхідний — Вхідни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)