вхідний

ВХІДНИ́Й, а́, е́.

1. Признач. для входу куди-небудь, у середину чого-небудь.

– Вона мене не слухає, а дивиться кудись у глибину вхідної алеї розпаленим поглядом (Леся Українка);

Відімкнув [Городовський] вхідні двері до кімнати з коридору (В. Підмогильний);

Хтось несміливо подзвонив до вхідних дверей (Ірина Вільде);

Не стямився, як минув [Іван] церкву, минув вхідну браму до міста, обидва млини на річці й опинився далеко на лузі (Ю. Мушкетик).

2. канц. Який одержує установа (про документи, листи тощо).

– Посада скромна, ставка скромна. Сидить, вхідні папери розписує... Канцеляристка (А. Крижанівський).

3. спец. Стос. до входу (див. вхід 3).

Запропоновано підхід до діагностики систем керування і процесорів з поданням опису вхідного діагностичного сигналу у формалізованому вигляді (з наук. літ.);

Базовим припущенням моделі є уявлення дифракційного поля в проміжку між торцями вхідного та вихідного хвилеводів ділянкою плоскої хвилі (з наук. літ.);

Вхідна послідовність символів.