1. Словник української мови в 11 томах

вчавлювати

ВЧА́ВЛЮВАТИ (УЧА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЧА́ВИТИ (УЧА́ВИТИ), вча́влю, вча́виш, док., перех., розм., у що. Те саме, що вда́влювати; втискати.

Дерево, притираючись до колії, вчавлювало пальці старої в зачерствілий сніг (Стельмах, Хліб.., 1959, 36);

Могутній танк "ІС" наїхав на смугастий прикордонний стовп гітлерівського райху і, легко вчавивши його в руду, порепану німецьку землю, пішов далі (Рибак, Час.., 1960, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вчавлювати — вча́влювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вчавлювати — (учавлювати) див. вчавити (учавити). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вчавлювати — ВЧА́ВЛЮВАТИ (УЧА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЧАВИ́ТИ (УЧАВИ́ТИ), вчавлю́, вча́виш, док., що, у що. Те саме, що вда́влювати; втискати. Словник української мови у 20 томах
  4. вчавлювати — ВТИ́СНУТИ (УТИ́СНУТИ) (натискуючи, надавлюючи, заглибити в щось), ВДАВИ́ТИ (УДАВИ́ТИ), ВТОПТА́ТИ (УТОПТА́ТИ), ВЧАВИ́ТИ (УЧАВИ́ТИ) розм.; ВТОВКМА́ЧИТИ (УТОВКМА́ЧИТИ) розм., ВТОКМА́ЧИТИ (УТОКМА́ЧИТИ) розм. (із силою, поштовхами). — Недок. Словник синонімів української мови