вчавлювати
ВТИ́СНУТИ (УТИ́СНУТИ) (натискуючи, надавлюючи, заглибити в щось), ВДАВИ́ТИ (УДАВИ́ТИ), ВТОПТА́ТИ (УТОПТА́ТИ), ВЧАВИ́ТИ (УЧАВИ́ТИ) розм.; ВТОВКМА́ЧИТИ (УТОВКМА́ЧИТИ) розм., ВТОКМА́ЧИТИ (УТОКМА́ЧИТИ) розм. (із силою, поштовхами). — Недок.: втиска́ти (утиска́ти), вти́скувати (ути́скувати), вда́влювати (уда́влювати), вто́птувати (уто́птувати), вча́влювати (уча́влювати), втовкма́чувати (утовкма́чувати), втокма́чувати (утокма́чувати). І втиснули свій перший слід колеса В іще вологі та грузькі луги (М. Бажан); При садінні під плуг вдавлюють по дві картоплини в укіс борозни (з журналу); Ламав, збивав (кінь) залізним путом ніжні стебла і втоптував у землю крихкі пелюстки квіток (В. Козаченко); Вчавлювати недопалок чоботом у сніг; Втовкмачити кусень хліба у сметану.
Значення в інших словниках
- вчавлювати — вча́влювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вчавлювати — (учавлювати) див. вчавити (учавити). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вчавлювати — ВЧА́ВЛЮВАТИ (УЧА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЧАВИ́ТИ (УЧАВИ́ТИ), вчавлю́, вча́виш, док., що, у що. Те саме, що вда́влювати; втискати. Словник української мови у 20 томах
- вчавлювати — ВЧА́ВЛЮВАТИ (УЧА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЧА́ВИТИ (УЧА́ВИТИ), вча́влю, вча́виш, док., перех., розм., у що. Те саме, що вда́влювати; втискати. Дерево, притираючись до колії, вчавлювало пальці старої в зачерствілий сніг (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах