1. Словник української мови в 11 томах

відати

ВІ́ДАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех., а також із спол. як, що, заст. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості.

Хто відає, як хто обідає (Номис, 1864, № 6518);

[Настя:] Ой, хто знає, хто відає моє велике горе! (Н.-Лев., II, 1956, 441);

[Маруся:] Якби ти відав, що то є кохання (Сам., II, 1958, 73);

Ніхто не відав їхніх справжніх імен (Ю. Янов., І, 1954, 112).

◊ Знать не зна́ти, ві́дать не ві́дати див. зна́ти;

Не зна́ти, не ві́дати — не мати ніяких відомостей про щось.

Ніхто не зна, не віда, як хто обіда (Номис, 1864, № 6518).

2. неперех., діал. Розвідувати, збирати відомості.

Відаю я далі, у одного, другого, третього, — ба ні, таки правда. Кажуть, що вже є така машина (Фр., II, 1950, 38).

3. неперех. Керувати, розпоряджатися чим-небудь.

Я запитував у декого з членів комітету, що відає нашою публічною книгарнею, чи не взявся б склад при книгарні розповсюджувати Ваше "Дорогою ціною"?.. (Мирний, V, 1955, 409);

Молода комуністка Марія Павлівна відала тоді колгоспною хатою-лабораторією (Вол., Сади.., 1950, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відати — Довідуватися, розвідувати [II] Словник з творів Івана Франка
  2. відати — ві́дати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відати — Знати, усвідомлювати; (чим) завідувати, орудувати, керувати, верховодити над чим, сов. розпоряджатися, з. радити. Словник синонімів Караванського
  4. відати — 1. знати, визнаватися, визнатися, повизнаватися, дізнаватися, дізнатися, подізнаватися, зізнаватися, зізнатися, позізнаватися, обізнаватися, обізнатися, пообізнавати, пізнати, попізнавати, узнавати, узнати, повзнавати 2. див. завідувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. відати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех., а також із спол. як, що, заст. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. 2》 неперех., діал. Розвідувати, збирати відомості. 3》 неперех. Керувати, розпоряджатися чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відати — ВІ́ДАТИ, аю, аєш, недок. 1. що, також із спол. як, що. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. Хто відає, як хто обідає (Номис); [Настя:] Ой, хто знає, хто відає моє велике горе! (І. Нечуй-Левицький); [Маруся:] Якби ти відав, що то є кохання (В. Словник української мови у 20 томах
  7. відати — Не відаючи завтрішнього, нинішнім оп’янюємо себе. Не знаємо, що буде завтра, тому тішимося сьогоднішнім днем. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. відати — див. знати; керувати Словник синонімів Вусика
  9. відати — ві́дом не ві́дати чого. Зовсім нічого не знати про що-небудь; не мати жодних відомостей про щось. Мавра перед начальниками стала одрікатися: відом не відає, де Мусій Завірюха... (К. Гордієнко). Фразеологічний словник української мови
  10. відати — ЗНА́ТИ (мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь), ВІ́ДАТИ уроч. Хотів би я знати, про що той струмочок У мріях своїх гомонить між травою? (П. Тичина); (Маруся:) Якби ти відав, що то є кохання (В. Самійленко). МА́БУ́ТЬ вст. сл. Словник синонімів української мови
  11. відати — Ві́дати, ві́даю, ві́даєш чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. відати — Відати, -даю, -єш, (вім, віси, вість) гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет. Словник української мови Грінченка