відати

Довідуватися, розвідувати [II]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відати — Знати, усвідомлювати; (чим) завідувати, орудувати, керувати, верховодити над чим, сов. розпоряджатися, з. радити. Словник синонімів Караванського
  2. відати — ВІ́ДАТИ, аю, аєш, недок. 1. що, також із спол. як, що. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. Хто відає, як хто обідає (Номис); [Настя:] Ой, хто знає, хто відає моє велике горе! (І. Нечуй-Левицький); [Маруся:] Якби ти відав, що то є кохання (В. Словник української мови у 20 томах
  3. відати — ві́дом не ві́дати чого. Зовсім нічого не знати про що-небудь; не мати жодних відомостей про щось. Мавра перед начальниками стала одрікатися: відом не відає, де Мусій Завірюха... (К. Гордієнко). Фразеологічний словник української мови
  4. відати — 1. знати, визнаватися, визнатися, повизнаватися, дізнаватися, дізнатися, подізнаватися, зізнаватися, зізнатися, позізнаватися, обізнаватися, обізнатися, пообізнавати, пізнати, попізнавати, узнавати, узнати, повзнавати 2. див. завідувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. відати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех., а також із спол. як, що, заст. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. 2》 неперех., діал. Розвідувати, збирати відомості. 3》 неперех. Керувати, розпоряджатися чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відати — ВІ́ДАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех., а також із спол. як, що, заст. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. Хто відає, як хто обідає (Номис, 1864, № 6518); [Настя:] Ой, хто знає, хто відає моє велике горе! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. відати — Не відаючи завтрішнього, нинішнім оп’янюємо себе. Не знаємо, що буде завтра, тому тішимося сьогоднішнім днем. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. відати — Ві́дати, ві́даю, ві́даєш чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відати — Відати, -даю, -єш, (вім, віси, вість) гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет. Словник української мови Грінченка
  10. відати — див. знати; керувати Словник синонімів Вусика
  11. відати — ві́дати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  12. відати — ЗНА́ТИ (мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь), ВІ́ДАТИ уроч. Хотів би я знати, про що той струмочок У мріях своїх гомонить між травою? (П. Тичина); (Маруся:) Якби ти відав, що то є кохання (В. Самійленко). МА́БУ́ТЬ вст. сл. Словник синонімів української мови