1. Словник української мови в 11 томах

відбороняти

ВІДБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех. Те саме, що обороня́ти; захищати.

— А пам’ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (Гончар, Таврія.., 1957, 474);

Він відборонив гостей від Рябка і завів до хати (Коцюб., І, 1955, 47);

[Микола:] Я й не стямився, коли, і хто, і як мене відборонив (Фр., IX, 1952, 101);

[Кезгайло:] Що б він за хлопець був, якби свою Та дівчину не міг одборонити (Коч., П’єси, 1951, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбороняти — відбороня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відбороняти — -яю, -яєш, недок., відборонити, -оню, -ониш, док., перех. Те саме, що обороняти; захищати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбороняти — Боронити, обороняти, оборонити, убороняти, уборонити, повбороняти, захищати, захистити, позахищати Словник чужослів Павло Штепа
  4. відбороняти — ВІДБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., кого, що. Те саме, що обороня́ти. – А пам'ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Словник української мови у 20 томах
  5. відбороняти — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що... Словник синонімів української мови
  6. відбороняти — Відбороняти, -няю, -єш сов. в. відборони́ти, -ню́, -ниш, гл. Оборонить, защитить. Ну, спасибі, дядьку, що ти мене 'д смерти відборонив, відбороню і я тебе. Рудч. Ск. І. 71. Словник української мови Грінченка