відбуття

ВІДБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. відбу́ти 1.

Серед них [паперів] було коротке й скупе повідомлення, що в Ковалівку, після відбуття покарання, повертається за місцем проживання громадянин Ігор Княжевич (Кучер, Трудна любов, 1960, 546).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбуття — відбуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відбуття — -я, с. Дія за знач. відбути 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбуття — ВІДБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. відбу́ти 1, 3. Коли треба було сказати образно, що хтось дістав якийсь термін каторги чи тюрми з позбавленням додатково ще тих чи тих прав (права листуватися... Словник української мови у 20 томах