відбуття
ВІДБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. відбу́ти 1.
Серед них [паперів] було коротке й скупе повідомлення, що в Ковалівку, після відбуття покарання, повертається за місцем проживання громадянин Ігор Княжевич (Кучер, Трудна любов, 1960, 546).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відбуття — відбуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відбуття — -я, с. Дія за знач. відбути 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбуття — ВІДБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. відбу́ти 1, 3. Коли треба було сказати образно, що хтось дістав якийсь термін каторги чи тюрми з позбавленням додатково ще тих чи тих прав (права листуватися... Словник української мови у 20 томах