1. Словник української мови в 11 томах

відбуток

ВІДБУ́ТОК, тку, ч.

1. У період кріпацтва — обов’язкова неоплачувана праця на поміщика; панщина.

Ви, каже [пан],.. на моїй землі багатієте, а мені ніяких відбутків не відбуваєте (Мирний, І, 1954, 183);

Козаки тоді панували; подушного, відбутків не знали (Барв., Опов.., 1902, 181);

Так ті, що залишилися, такий собі наказ дали — аби пана ні в чому не слухати.. й одбутку не справляти (Панч, Гомон. Україна, 1954, 382).

2. діал. Втрата, розтрата.

Кому на відбуток, а мені на прибуток (Гал.-руські приповідки, І, 1901-1905, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбуток — відбу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відбуток — -тку, ч. 1》 У період кріпацтва – обов'язкова неоплачувана праця на поміщика; панщина. 2》 діал. Втрата, розтрата. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбуток — ВІДБУ́ТОК, тку, ч. 1. іст. У період кріпацтва – обов'язкова неоплачувана праця на поміщика; панщина. Козаки тоді панували; подушного, відбутків не знали (Ганна Барвінок); Ви, каже [пан], .. Словник української мови у 20 томах
  4. відбуток — ПА́НЩИНА (дарова примусова праця кріпаків у господарстві поміщика), ВІДБУ́ТОК, РОБОТИ́ЗНА заст., ПАНЩИ́ЗНА рідше. Народ робив на панів панщину і стогнав у неволі (І. Словник синонімів української мови