1. Словник української мови в 11 томах

відволока

ВІДВОЛО́КА, и, ж., діал. Зволікання.

[Вісвамітра:] Із свого дому і з усього краю Ти з жінкою своєю й сином маєш Ще нині геть іти без відволоки (Фр., X, 1954, 412);

Воно, власне, ніби й абищо, оця одволока на день, на два (Головко, II, 1957, 317).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відволока — Відволо́ка: — зволікання [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. відволока — відволо́ка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. відволока — одволока, -и, ж., діал. Зволікання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відволока — ВІДВОЛО́КА, и, ж., заст. Зволікання. [Вісвамітра:] Із свого дому і з усього краю Ти з жінкою своєю й сином маєш Ще нині геть іти без відволоки (І. Франко); Воно, власне, ніби й абищо, оця одволока на день, на два (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  5. відволока — ЗВОЛІКА́ННЯ (затримка з виконанням, завершенням чого-небудь), ТЯГАНИ́НА, ЗАТЯ́ЖКА, ПРОВОЛО́КА розм., ВІДВОЛО́КА діал., МНИ́ХИ мн., діал., зневажл. Узявши слово, Морозицький дорікнув ученим за зволікання з відповідями й рекомендаціями (О. Словник синонімів української мови