відвічно
ВІДВІ́ЧНО. Присл. до відві́чний.
Віють одвічно солоні вітри (Нагн., Пісня.., 1949, 64);
Одвічно людина прагнула до світла (Знання.., 5, 1966, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвічно — відві́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- відвічно — Присл. до відвічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвічно — Споконвіку, спрадавна, стародавнє, з давніх-давен, див. вікодавній, древній, одвічно Словник чужослів Павло Штепа
- відвічно — ВІДВІ́ЧНО. Присл. до відві́чний. Віють одвічно солоні вітри (М. Нагнибіда); – Зовуть мене Миколою, а прізвище з діда-прадіда маю – Чабан, бо відвічно і довічно ми чабани (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- відвічно — див. вічно; здавна Словник синонімів Вусика
- відвічно — Відвічно нар. Отъ вѣка, вѣчно. Словник української мови Грінченка