відвічний
ВІДВІ́ЧНИЙ, а, е. Який існує споконвіку, з давніх-давен.
Верхом шумів-гудів відвічний ліс (Фр., XI, 1952, 291);
Цвіте Україна!.. Всі землі свої возз’єднавши одвічні (С. Ол., Вибр., 1957, 30);
Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвічний — відві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- відвічний — Споконвічний, вічний, безвічний, правічний. Словник синонімів Караванського
- відвічний — одвічний, -а, -е. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвічний — ВІДВІ́ЧНИЙ, а, е. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! (Біблія. Пер. І. Огієнка); І починається відвічний бій між сонцем і темними хмарами (В. Словник української мови у 20 томах
- відвічний — див. вічний; стародавній Словник синонімів Вусика
- відвічний — СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- відвічний — Відві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відвічний — Відвічний, -а, -е Вѣчный, всегда бывшій. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор. Словник української мови Грінченка