1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відвічний

відві́чний

одвічний, -а, -е.

Який існує споконвіку, з давніх-давен.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвічний — відві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відвічний — Споконвічний, вічний, безвічний, правічний. Словник синонімів Караванського
  3. відвічний — ВІДВІ́ЧНИЙ, а, е. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! (Біблія. Пер. І. Огієнка); І починається відвічний бій між сонцем і темними хмарами (В. Словник української мови у 20 томах
  4. відвічний — див. вічний; стародавній Словник синонімів Вусика
  5. відвічний — СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. відвічний — Відві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відвічний — ВІДВІ́ЧНИЙ, а, е. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Верхом шумів-гудів відвічний ліс (Фр., XI, 1952, 291); Цвіте Україна!.. Всі землі свої возз’єднавши одвічні (С. Ол., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  8. відвічний — Відвічний, -а, -е Вѣчный, всегда бывшій. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор. Словник української мови Грінченка