1. Словник синонімів української мови

відвічний

СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст.; ПЕРВІ́СНИЙ, ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн. (який існує з самого початку). В присмерковій пісні колисковій, В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався Споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Щось епічне й святкове почувалось у полі, одвічний перебіг часу й величний спокій (О. Довженко); Відвічний ліс шумів над ним тужливо (І. Франко); Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі (А. Хорунжий); О село Ясиня, верховинське село, .. Ти на горах-горбах, на крутинах лягло, Мов дитя віковічних Карпат (Л. Забашта); Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (О. Гончар); На Запоріжжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш); Потім ліс... Передвічний, непроходимий (Г. Хоткевич). — Пор. 1. да́вній.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвічний — відві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відвічний — Споконвічний, вічний, безвічний, правічний. Словник синонімів Караванського
  3. відвічний — одвічний, -а, -е. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відвічний — ВІДВІ́ЧНИЙ, а, е. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! (Біблія. Пер. І. Огієнка); І починається відвічний бій між сонцем і темними хмарами (В. Словник української мови у 20 томах
  5. відвічний — див. вічний; стародавній Словник синонімів Вусика
  6. відвічний — Відві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відвічний — ВІДВІ́ЧНИЙ, а, е. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Верхом шумів-гудів відвічний ліс (Фр., XI, 1952, 291); Цвіте Україна!.. Всі землі свої возз’єднавши одвічні (С. Ол., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  8. відвічний — Відвічний, -а, -е Вѣчный, всегда бывшій. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор. Словник української мови Грінченка