1. Словник української мови в 11 томах

відговорюватися

ВІДГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДГОВОРИ́ТИСЯ, орю́ся, о́ришся, док., розм. Те саме, що відмовля́тися 4.

Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (Н.-Лев., III, 1956, 258);

— Хто ти такий? — питає його цар. Мишко відпрошується, відговорюється і так і сяк (Калин, Закарп. казки, 1955, 133);

Тимоха дуже було часто гроші бере в батька, а той, не вміючи одговоритись.., дає йому, скільки він забажає (Кв.-Осн., II, 1956, 257).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відговорюватися — відгово́рюватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відговорюватися — -ююся, -юєшся, рідко відговорятися, -яюся, -яєшся, недок., відговоритися, -орюся, -оришся, док., розм. Те саме, що відмовлятися 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відговорюватися — хохл. (отгаваріваться) відмовлятися вимовлятися, вимовитися, повимовлятися, відмовлятися, відмовитися, повідмовлятися, викручуватися, викрутитися, повикручуватися, див. відказуватися, виляти Словник чужослів Павло Штепа
  4. відговорюватися — ВІДГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДГОВОРИ́ТИСЯ, орю́ся, о́ришся, док., розм. Те саме, що відмовля́тися 4. Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (І. Словник української мови у 20 томах
  5. відговорюватися — див. відмовляти Словник синонімів Вусика
  6. відговорюватися — ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ чим, із сл. що, ніби (наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказу тощо), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДГОВО́РЮВАТИСЯ розм., ВІДБАЛА́КУВАТИСЯ розм. — Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відговори́тися, відбала́катися. Словник синонімів української мови