відговорювати
ВІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док.. перех., розм.
1. Те саме, що відмовля́ти 3.
Дві молодиці.. сіли біля печі і пильнували, щоб ніхто й не підходив, і не дививсь пильно на піч, а коли що, так зараз і відговорювали (Кв.-Осн., II, 1956, 302);
— Хто ж і порадить сироту, — одказують старі козачки, —як не ми? Се б нам од бога гріх був великий, коли б її не одговоряли од сього лиха (Вовчок, І, 1955, 25);
Я їх [письменників-початківців] ніколи не розчаровую, ніколи не одговорюю (Тич., III, 1957, 450);
Ще в Києві він обстоював те, що їхати до Харкова всім з їхньої делегації ніяк не слід. Гайовий не поділяв його побоювань. Гайового підтримав Савчук. І таки одговорили (Головко, II, 1957, 430).
2. тільки док., рідко. Проговорити певний час.
Відговорити годину.
Значення в інших словниках
- відговорювати — відгово́рювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- відговорювати — -юю, -юєш, рідко відговоряти, -яю, -яєш, недок., відговорити, -орю, -ориш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що відмовляти 3). 2》 тільки док., рідко.Проговорити певний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відговорювати — Мовити, відмовляти, відмовити, повідмовляти, змовляти, змовити, позмовляти, намовляти, намовити понамовляти, підмовляти, підмовити, попідмовляти, промовляти, промовити, попромовляти, перемовляти, перемовити, поперемовляти, умовляти, умовити, повмовити... Словник чужослів Павло Штепа
- відговорювати — ВІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док., розм. 1. кого. Те саме, що відмовля́ти 3. – Хто ж і порадить сироту, – одказують старі козачки, – як не ми?... Словник української мови у 20 томах
- відговорювати — див. радити Словник синонімів Вусика