відговорювати
ВІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док., розм.
1. кого. Те саме, що відмовля́ти 3.
– Хто ж і порадить сироту, – одказують старі козачки, – як не ми? Се б нам од Бога гріх був великий, коли б її не одговоряли од сього лиха (Марко Вовчок);
Я їх [письменників-початківців] ніколи не розчаровую, ніколи не одговорюю (П. Тичина);
Закінчивши піч, Байбал хотів перекласти й грубу. Ледве відговорили його (М. Сиротюк).
2. тільки док., рідко. Проговорити певний час.
Відговорити годину.
3. тільки док., рідко. Закінчити, перестати говорити.
* Образно. Здається, бачу: рвуться буйні трави, де вже відговорили всі струмки (В. Стус).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відговорювати — відгово́рювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- відговорювати — -юю, -юєш, рідко відговоряти, -яю, -яєш, недок., відговорити, -орю, -ориш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що відмовляти 3). 2》 тільки док., рідко.Проговорити певний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відговорювати — Мовити, відмовляти, відмовити, повідмовляти, змовляти, змовити, позмовляти, намовляти, намовити понамовляти, підмовляти, підмовити, попідмовляти, промовляти, промовити, попромовляти, перемовляти, перемовити, поперемовляти, умовляти, умовити, повмовити... Словник чужослів Павло Штепа
- відговорювати — див. радити Словник синонімів Вусика
- відговорювати — ВІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док.. перех., розм. 1. Те саме, що відмовля́ти 3. Дві молодиці.. Словник української мови в 11 томах