1. Словник української мови в 11 томах

віддзвеніти

ВІДДЗВЕНІ́ТИ, ни́ть, док.

1. Перестати дзвеніти.

Оддзвеніли панські ковані підкови, В камені відбивши свій кривавий слід, — Ти синів найкращих, сивоглавий Львове, Обираєш нині на новий похід (Рильський, І, 1956, 204);

Вже давно оддзвеніли трамваї і в будинках погасли огні (Сос., І, 1957, 118).

2. персн. Перестати звучати; відлунати (про пісню і т. ін.).

Віддзвеніли пісні.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддзвеніти — віддзвені́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддзвеніти — -нить, док. 1》 Перестати дзвеніти. 2》 перен. Перестати звучати; відлунати (про пісню і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддзвеніти — ВІДДЗВЕНІ́ТИ, ни́ть, док. 1. Закінчити, перестати дзвеніти. Вже давно оддзвеніли трамваї і в будинках погасли огні (В. Сосюра); * Образно. Відгуло, віддзвеніло жнивне літо, і гарячі кольори степу наче пригасли, потьмяніли (з публіц. літ.). 2. перен. Словник української мови у 20 томах