1. Словник української мови в 11 томах

віддимати

ВІДДИМА́ТИ і ВІДДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Дмухаючи, усувати, переміщати що-небудь.

Віддувати попіл.

2. Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки й т. ін.).

Воно [дитя] водило оченятами усюди і, оддимаючи губи, хапало, мукало (Мирний, І, 1954, 52);

На пані подивишся: походжає в шовках, оддуває воло (Тесл., Вибр., 1950, 161);

Сиділа [Юлька] відвернена лицем від Бронислава, віддула губи і мовчала (Фр., IV, 1950, 259).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддимати — віддима́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддимати — і віддувати, -аю, -аєш, недок., віддути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Дмухаючи, усувати, переміщати що-небудь. Віддувати попіл. 2》 Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки й т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддимати — ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Дуючи, відганяти, переміщати, усувати і т. ін. що-небудь. На фабриці конденсат віддувають повітрям (із журн. Словник української мови у 20 томах
  4. віддимати — див. настовбурчувати Словник синонімів Вусика
  5. віддимати — ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. віддимати — Віддимати, -маю, -єш сов. в. віддути, відодму, -меш, гл. 1) Отдувать, отдуть. 2) віддимати губи. Выпячивать губы. Переносно: сердиться. Оддув губи, як капиці. Ном. № 3368. Словник української мови Грінченка