віддимати
ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. Дуючи, відганяти, переміщати, усувати і т. ін. що-небудь.
На фабриці конденсат віддувають повітрям (із журн.);
– Важко сказати, скільки я прочекала, – сказала Женька, віддуваючи пару із чашки (із журн.).
2. Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки і т. ін.).
Воно [дитя] водило оченятами усюди і, оддимаючи губи, хапало, мукало (Панас Мирний);
На пані подивишся: походжає в шовках, оддуває воло (А. Тесленко);
Ліворвер [револьвер] ледве помітно віддимав кишеню (Т. Осьмачка);
Сиділа [Юлька] відвернена лицем від Бронислава, віддула губи і мовчала (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віддимати — віддима́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- віддимати — і віддувати, -аю, -аєш, недок., віддути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Дмухаючи, усувати, переміщати що-небудь. Віддувати попіл. 2》 Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки й т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- віддимати — див. настовбурчувати Словник синонімів Вусика
- віддимати — ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- віддимати — ВІДДИМА́ТИ і ВІДДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Дмухаючи, усувати, переміщати що-небудь. Віддувати попіл. 2. Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки й т. ін.). Словник української мови в 11 томах
- віддимати — Віддимати, -маю, -єш сов. в. віддути, відодму, -меш, гл. 1) Отдувать, отдуть. 2) віддимати губи. Выпячивать губы. Переносно: сердиться. Оддув губи, як капиці. Ном. № 3368. Словник української мови Грінченка