1. Словник української мови в 11 томах

віддільник

ВІДДІ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Речовина, що сприяє виділенню з чого-небудь іншої речовини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддільник — відді́льник іменник чоловічого роду речовина Орфографічний словник української мови
  2. віддільник — -а, ч., спец. Речовина, що сприяє виділенню з чого-небудь іншої речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддільник — ВІДДІ́ЛЬНИК, ч., спец. 1. род. а. Пристрій для виділення чого-небудь з іншого середовища чи речовини; відділювач. Для запобігання потраплянню рідини в компресор необхідно встановити на всмоктувальному трубопроводі спеціальний віддільник (з наук.-техн. Словник української мови у 20 томах