1. Словник української мови у 20 томах

віддільник

ВІДДІ́ЛЬНИК, ч., спец.

1. род. а. Пристрій для виділення чого-небудь з іншого середовища чи речовини; відділювач.

Для запобігання потраплянню рідини в компресор необхідно встановити на всмоктувальному трубопроводі спеціальний віддільник (з наук.-техн. літ.);

У консервному цеху працює дробарка томатів з віддільником насіння для майбутнього врожаю (з газ.).

2. род. а. Апарат, признач. для відімкнення пошкодженої ділянки електричної мережі (рідше для операцій ввімкнення).

Застосування віддільників дозволяє спростити схеми перемикальних пунктів і трансформаційних підстанцій та обійтися без дорогих високовольтних вимикачів (з наук.-техн. літ.).

3. род. у. Речовина, що сприяє виділенню з чого-небудь іншої речовини.

Нехімічні віддільники бруду не вступають у реакцію з іншими речовинами, а відділяють бруд від поверхні (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддільник — відді́льник іменник чоловічого роду речовина Орфографічний словник української мови
  2. віддільник — -а, ч., спец. Речовина, що сприяє виділенню з чого-небудь іншої речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддільник — ВІДДІ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Речовина, що сприяє виділенню з чого-небудь іншої речовини. Словник української мови в 11 томах