1. Словник української мови в 11 томах

віддієслівний

ВІДДІЄСЛІ́ВНИЙ, а, е, грам. Утворений від дієслова.

Віддієслівні іменники становлять особливу групу слів, споріднених своєю семантикою з дієсловом (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддієслівний — віддієслі́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. віддієслівний — -а, -е, грам. Утворений від дієслова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддієслівний — ВІДДІЄСЛІ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Утворений від дієслова. Віддієслівні іменники становлять особливу групу слів, споріднених своєю семантикою з дієсловом (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. віддієслівний — Віддієслі́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)