1. Словник української мови в 11 томах

віджалувати

ВІДЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., діал.

1. Не пошкодувати дати що-небудь; віддати, подарувати.

Є в нас трохи медку, то оджалуємо їй медку (Вовчок, VI, 1956, 326);

— От якби так кожному членові трибуналу по вуликові чистого меду-патоки… Я би вже віджалував для спільного добра (Фр., IV, 1950, 126).

2. без додатка. Перестати шкодувати.

Так мені скучно самому, не можу оджалувати, що тебе не намовив поїхати (Коцюб., III, 1956, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віджалувати — Дуже оплакати; невіджалуваний: не віднагороджений [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. віджалувати — віджа́лувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. віджалувати — -ую, -уєш, док., перех., діал. 1》 Не пошкодувати дати що-небудь; віддати, подарувати. 2》 без додатка. Перестати шкодувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віджалувати — ВІДЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док. 1. що, заст. Не пошкодувавши, віддати, подарувати що-небудь. Чи ж ви без мене... не вилічили, скільки грошей у посаг їй [панночці] віджалує батько (Марко Вовчок);... Словник української мови у 20 томах
  5. віджалувати — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. віджалувати — Віджалувати, -лую, -єш гл. Не пожалѣть дать. Родителів має (черниця) заможних, то нехай родитель оджалують їй дещо на прожиття, бо вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати. МВ. ІІ. 164. Віджалуйте гроші на таке діло. Словник української мови Грінченка