1. Словник української мови в 11 томах

відзвичаюватися

ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док. Втрачати звичку до чого-небудь; відучуватися.

Хтось уже від того відзвичаївся (Л. Укр., V, 1956, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відзвичаюватися — відзвича́юватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відзвичаюватися — -ююся, -юєшся, недок., відзвичаїтися, -аюся, -аїшся, док. Втрачати звичку до чого-небудь; відучуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відзвичаюватися — ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док. Те саме, що відвика́ти. [Оксана:] Либонь, я одзвичаїлась від співів (Леся Українка); Слухачі теж готувалися вхопити перші звуки жіночого голосу, від якого поступово відзвичаїлися в цих самотніх горах (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. відзвичаюватися — ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М. Словник синонімів української мови