1. Словник української мови в 11 томах

відзвичаїти

ВІДЗВИЧА́ЇТИ див. відзвича́ювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відзвичаїти — відзвича́їти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відзвичаїти — див. відзвичаювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відзвичаїти — ВІДЗВИЧА́ЇТИ див. відзвича́ювати. Словник української мови у 20 томах
  4. відзвичаїти — ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська). Словник синонімів української мови
  5. відзвичаїти — Відзвичаїти см. відзвичаювати. Словник української мови Грінченка