відзвичаїти
ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відзвичаїти — відзвича́їти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відзвичаїти — див. відзвичаювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відзвичаїти — ВІДЗВИЧА́ЇТИ див. відзвича́ювати. Словник української мови у 20 томах
- відзвичаїти — ВІДЗВИЧА́ЇТИ див. відзвича́ювати. Словник української мови в 11 томах
- відзвичаїти — Відзвичаїти см. відзвичаювати. Словник української мови Грінченка