відзвичаїтися
ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! — А я, брат, відучився! — хвалиться майор (Н. Тихий).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відзвичаїтися — відзвича́їтися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відзвичаїтися — див. відзвичаюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відзвичаїтися — ВІДЗВИЧА́ЇТИСЯ див. відзвича́юватися. Словник української мови у 20 томах
- відзвичаїтися — ВІДЗВИЧА́ЇТИСЯ див. відзвича́юватися. Словник української мови в 11 томах